Біотехнологія - це сукупність промислових методів, які застосовують для виробництва різних речовин із використанням живих організмів, біологічних процесів чи явищ. Метою викладання навчальної дисципліни є формування у студентів теоретичних знань і практичних умінь із застосування новітніх технологій використання біологічних організмів для вирішення конкретних завдань поліпшення стану навколишнього середовища, альтернативної енергетики, харчової промисловості та ін.
Курс зорієнтований на усвідомлення і застосування теоретичних основ біотехнологічних процесів для вирішення сучасних екологічних проблем і охорони довкілля; на набуття навичок орієнтування в сучасних методах і технологіях переробки органічної і мінеральної сировини, утилізації твердих відходів, застосування біопестицидів та біодобрив для захисту агрокультур від пошкодження; аналіз біобезпеки сучасних продуктів біотехнологій; використання надбаних знань для визначення методів відновлення компонентів навколишнього середовища з використанням біотехнологічних процесів; використання наукових основ промислової біотехнології для виробництва біогазу та альтернативного палива; розв’язання завдань екологічного спрямування.
Ключові слова: біотехнологічні процеси, технологія рекомбінантних ДНК, клонування, біоенергетика, біотрансформація ксенобіотиків, кріоконсервація
Навчальна дисципліни «Біогеохімія» є обов’язковим компонентом освітньої програми «Екологія та охорона навколишнього середовища» та викладається у IІ семестрі підготовки бакалаврів. Дисципліна спрямована на вивчення студентами кругообігу хімічних елементів у біосфері Землі за участі живих організмів. Теоретичною основою дисципліни є вчення про живу речовину та біосферу, яке розроблено В.Вернадським.
«Біогеохімія» є міждисциплінарним курсом, що дає можливість студентам розвивати методичні, пізнавальні та практичні навички у процесі навчання.
Ключові слова: біогеохімія, біосфера, жива речовина, хімічний елемент, біоіндикація.
Вплив війни на природні екосистеми, урбосистеми та інфраструктуру є досить багатогранним, має довготривалі наслідки і залежить від виду системи та характеру бойових дій. Пряма шкода, завдана довкіллю, є водночас і опосередкованою шкодою для життя та здоров’я населення внаслідок військових дій: підвищить ризики отруєння, зокрема важкими металами; знизить доступ до якісної питної води; пошкодження ґрунту, втрата його родючості несе загрозу продовольчій безпеці населення України
та світу. Наслідки впливу збройних конфліктів для довкілля та галузеву інфраструктуру спричиняють значні негативні ефекти на розвиток країн та призводять до додаткових втрат, в довгостроковій перспективі нанесуть колосальних збитків екосистемі всієї Східної Європи. Окрім зруйнованих міст та великої кількості загиблих, невщухаючі обстріли агресора наносять серйозні екологічні збитки країні: вибухи, пожежі, бомбардування, руйнування промислових об'єктів та обслуговуючих систем призводять до забруднення повітря, води, винищення лісів та унікальних екосистем.
На основі принципів та інструментів адаптивного управління, а також екосистемного підходу слухачі курсу «Стратегічний адаптивний менеджмент для сталої реконструкції та відновлення» отримають практичні знання, необхідні для розробки стратегій вирішення екологічних та соціальних проблем для обраних територій, для реконструкції та відновлення різних галузей, що постраждали внаслідок військових дій.
Цілі курсу:
- Опанувати та застосувати знання з управління екосистемами у рамках екосистемного підходу.
- Ознайомитися з методом адаптивного управління: відкриті стандарти для практики збереження.
-Ознайомитися з основники викликами, які стоять перед різними галузями внаслідок військових дій.
- Застосувати на практиці метод й отримані знання для розробки власного проєкту відновлення.
Ключові слова: сталий розвиток, інструменти адаптивного управління, екосистемний підхід, відновлення та реконструкція.
Дисципліна вивчає основні характеристики наноматеріалів, технології їх отримання, структуру та властивості фулеренів, нанотрубок, нанокристалічних плівок та покриттів, розглядає області застосування наноматеріалів та нанопродукції без шкоди для навколишнього середовища або здоров'я людини, виробництво нанопродуктів, які забезпечують вирішення екологічних проблем, розвиток нанотехнологічних інновацій у галузі поновлюваних джерел енергії, медицини, косметології, мікробіології та ін.
Результатом вивчення дисципліні є знання базових понять нанотехнологій; основних міжнародних і вітчизняних нормативних документів стосовно безпеки використання нанотехнологій та наноматеріалів; джерел потрапляння наночастинок в об'єкти навколишнього середовища; якісного складу та властивостей різних груп наноматеріалів; сутності і можливості методів, що застосовуються для створення нанооб’єктів; класифікації нанооб’єктів небіологічного походження і наноматеріалів на їх основі; основних напрямів використання нанотехнологій в екології. Також вміння приймати кваліфіковані рішення щодо впровадження екологічних нанотехнологій у різних галузях промисловости; застосовувати основні методи лабораторних досліджень щодо знешкодження токсикантів за допомогою наноматеріалів (наночастинок та інш.); виявляти та ідентифікувати нанотоксиканти різної природи; демонструвати знання в питаннях потенційних і реальних ризиків застосування нанотехнологій для навколишнього середовища.
Курс призначений для студентів всіх спеціальностей.
Ключові слова: квантові ефекти, фулерени, нанотрубки, нанокристалічні плівки та покриття
Навчальна дисципліни «Біологічні методи захисту довкілля» є обов’язковим компонентом освітньої програми «Технології захисту навколишнього середовища» та викладається у V семестрі підготовки бакалаврів. Дисципліна спрямована на вивчення потенційних біологічних загроз, особливостей організаційних заходів біологічного захисту організмів та екосистем, а також технічних особливостей біотехнологічних підходів захисту довкілля.
Ключові слова: біологічні агенти, екологічна безпека, біотехнології, очисні споруди.
Підготовка з дисципліни «Токсикологія» є невід’ємним складником формування професійної компетентності й важливою передумовою академічної та професійної мобільності студентів спеціальності G2 «Технології захисту навколишнього середовища».
Токсикологія (від грец. toxicon – отрута й logos – навчання) – наука, що вивчає закони взаємодії живого організму й отрути. У ролі останнього може виявитися практично будь-яка хімічна сполука, що потрапила до організму або екосистеми у кількості, здатній викликати порушення життєво важливих функцій і створити небезпеку для життя. Токсичність речовини тим більша, чим менша його кількість (доза) викликає розлади життєдіяльності організму.
Вивчення цієї дисципліни - це спосіб навчитися розуміти різні механізми токсичності та оцінювати як ризик для здоров'я людини і тварин, так і ступінь кумуляції та міграції небезпечних речовин при їхньому використанні в промисловості, сільському господарстві, побуті. Знання і професійна підготовка з токсикології – це можливість забезпечити сталий розвиток країни, безпечне використання хімічних речовин, пестицидів, лікарських препаратів, засобів догляду та ін.
Ключові слова: отруйні речовини, отруєння, детоксикація, гігієнічне регламентування, токсико-кінетичні особливості, кліренс, токсична доза, еколого-токсикологічний моніторинг.
Навчальна дисципліни «Радіоекологія» є важливим курсом у фаховій підготовці бакалаврів екології, що базується на курсах фізики, загальної екології, екологічної безпеки. Засвоєння дисципліни дає можливість студентам вміти оцінювати радіаційну ситуацію місцевості.
«Радіоекологія» є обов’язковим компонентом освітньої програми «Екологія та охорона навколишнього середовища» та викладається у VII семестрі підготовки бакалаврів.
В процесі вивчення дисципліни у здобувачів повинно сформуватися чітке бачення наслідків впливу радіації на живі організми та можливі шляхи їх зменшення з метою запобігання розвитку негативних екологічних явищ.
Ключові слова: радіоекологія, іонізуюче опромінення, радіонукліди, радіостійкість.
Навчальна дисципліни «Методи радіаційного захисту» є важливим курсом у фаховій підготовці бакалаврів з технологій захисту навколишнього середовища, що базується на курсах фізики, загальної екології, екологічної безпеки. Засвоєння дисципліни дає можливість студентам вміти оцінювати радіаційну ситуацію місцевості.
«Методи радіаційного захисту» є обов’язковим компонентом освітньої програми «Технології захисту навколишнього середовища» та викладається у V семестрі підготовки бакалаврів.
В процесі вивчення дисципліни у здобувачів повинно сформуватися чітке бачення наслідків впливу радіації на живі організми та можливі шляхи їх зменшення з метою запобігання розвитку негативних екологічних явищ.
Ключові слова: радіоекологія, іонізуюче опромінення, радіонуклід, радіостійкість.
