Дисципліна спрямована на одержання новітніх знань щодо методів виготовлення та особливостей застосування перспективних напилюваних матеріалів. Найбільш слабким елементом в системі «деталь–робоче середовище», який визначає допустимі умови експлуатації, є поверхня деталі. Економічно доцільно і виправдано застосування виробів зі спеціальними покриттями, що наносяться газотермічними методами. Однак традиційні покриття не завжди забезпечують достатній рівень фізико-механічних та експлуатаційних властивостей, зокрема необхідні значення твердості, міцності зчеплення та зносостійкості. Сучасні тенденції розвитку технології газотермічного напилення полягають переважно у підвищенні вказаних властивостей покриттів шляхом різних способів наноструктурування, що полягають у застосуванні передових напилюваних матеріалів різноманітних складів та властивостей.